Артем, 19 років, м. Дніпро
Я з міста Лисичанська. До початку воєнних дій, я жив розмірним, веселим життям, мені здавалось, що біда не прийде в наші домівки.
24 лютого, пролунав телефонний дзвінок і нам повідомили, що почалась війна.
Скажу відверто, спочатку я не розумів всього масштабу цієї трагедії, я нічого не боявся і не придавав увагу вибухам. Через деякий час, стало важко, у зв'язку з харчуванням та пошуком води, адже воду носити приходилось кожного дня. Ніяково ставало до кінця березня – вибухи ставали сильнішими. Зараз я знаходжусь в Дніпрі і я дуже сумую за рідними, адже їх розкидало по всьому світу, хвилююсь за друзів, які зараз в зоні бойових дій. А ще мені тяжко знайти роботу і це мене засмучує.
Я сподіваюсь, що в мене вийде знайти гідну роботу і стати фахівцем в якоїсь галузі, а також в майбутньому стати успішною людиною.
Я хочу в Лисичанськ, до маленького мікрорайону Скляного заводу, де я жив. Я хочу туди, бо там дім, там спокій в душі, там моє все!
Comments