Ілля, 18 років, м. Львів
2014 рік. Лютий. Мої батьки вирішили виїздити до росії з нами (мною та сестрою) до родичів у краснодарський край. Я прожив там пів року. Потім повернулись влітку додому після деокупації нашого міста. Це був п'ятий клас. Я знову повернувся до української школи, але ненадовго, 8 клас я знов навчався у московії.
Цей рік я запам'ятав доволі чітко - росіяни ненавиділи українців зі шкільного віку. Мені пощастило, що були деякі однолітки, які могли мене захистити від українофобів. Скільки такої переміщеної молоді з 2014 року родинами до рф? Скільки зломлених духом українців та українок на чужині?
У дев'ятому класі (2018 рік) я став активніше вивчати українську мову та через два роки міг спокійно щебетати солов'їною.
З 2021 року займаюсь іноді волонтерством, молодіжною політикою. Вчусь на 1 курсі на спеціальності "Журналістика та редакторсько-видавнича справа", щоб чинити в інформаційній війні супротив російській владі. Я вірю в український народ, нашу сміливість, силу, незламність.
До повномасштабного вторгнення, 23 лютого я був у Старобільську (Луганської області) в гуртожитку і я виїхав додому в рідну Костянтинівку (Донецької області). Сподівався, що війна не зможе статись у їхнє свято, тому зібрав ті речі, які тільки зміг увезти та поїхав негайно. Дещо пізно я евакуювався потім із Костянтинівки у Львів через Краматорський залізничний вокзал - 17 березня. Мої ж рідні евакуювались на наступний день після обстрілу того вокзалу 8 квітня. Це було для мене дуже лячно, адже тоді прийшло усвідомлення того, що вони не жаліють у відкриту, навіть, російськомовних...
Зараз я й досі волонтерю, вірю в Україну та нашу армію. Роблю усе від мене можливе й неможливе.
Проведемо з Конгресом молодіжних рад України, після перемоги, зустріч у Луганську для учнів шкіл, ліцеїв, студентів, молодих вчених, волонтерів та активістів. Я відвідаю першими містечка поблизу кордону з рф: від Маріуполя до станиці Луганської. Думаю, що це дасть поштовх для розвитку східного регіону. Я буду працювати над цим, адже це моя маленька та дуже рідна Батьківщина.
Bình luận