Іван, 33 роки, м. Первомайськ, Миколаївська область
Моє життя до 24 лютого 2022 було дуже насиченим: з дружиною очікували на народження дитини, працював, на одному з найкращих підприємств країни, закінчував робити ремонт у квартирі, планував увечері йти до тренажерного залу та з другом пограти в настільний теніс.
Але ранок 24 лютого 2022 назавжди змінив мої плани. Перші обстріли міста застигли мене на кухні вранці, коли я пив каву. Після цього я зв’язався зі своїм керівником та перепитав в нього, що мені робити. Після короткої розмови одягся та пішов до роботи. Поки йшов на роботу чув ще кілька прильотів ракет по місту. В цей момент думки були тільки про дружину, адже вона вагітна, та їй потрібно було через час йти на роботу. Робочий день пройшов швидко, були часті розмови з колегами з приводу ситуації та під постійним читанням новин. Вечір дома теж був досить напружним та в новинах.
За весь цей час, що я знаходився у своєму місті довелось пережити багато ракетних обстрілів . Це дуже складно, коли ти не розумієш в який момент та куди може прилетіти ворожа ракета. Всі меблі в домі підскакують, а якщо вночі застаєш — то взагалі бачиш великий спалах та різкий гуркіт.
Ось так одного дня, після чергового ракетного обстрілу, було прийнято рішення про від'їзд з міста.
Comments