Яна, 19 років, м. Енергодар/м. Дніпро
Якщо порівнювати цей рік із серіалом, то це дуже зла односезонна комедія. У ній було би багато іронії, сміху крізь сльози, страху й ніжності. Вона була б про любов до життя.
Перша серія – мовчазний відкритий саспенс. Ми бачимо щасливих героїв, що святкують дні народження, ходять театрами, гуляють сніжними нічними вулицями, вечеряють у ресторанах на останні гроші та купують нові речі в очікуванні весни. Але на відміну від них, глядач вже знає, що буде далі.
Наступний епізод будувався би на контрастах. Динамічний монтаж, ручна камера, перевантажений звук. Емпатичному глядачу дуже страшно. Вибухи, панорами з палаючими полями зняті з вікна автобуса. Далі – повільна мовчазна повторюваність. «День бабака» в умовах окупації. Перебивки у вигляді перспективи на стелю, на фоні звук повідомлень, що накопичуються, природні зміни у прискоренні – зима-початок літа. У кульмінації серії героїня вирішує вирватись із цього кола, на кадри сварки з батьком накладена голосна класична музика.
Роуд муві – вечірні жваві збори, прощання з родиною, загальний план дороги, що плавиться від спеки. Жовтий «Богдан», що закипає на моменті «всьо прієхалі» російської пісні з колонки водія. Той бігає селом і набирає воду. Суміш стилів Райта і Лукіча.
Довга колона, розлючені люди в черзі, захід сонця над запорізькими степами. Два смішні мужики, що жартують про ніч у полі і не виймають з зубів жовтий кемал. Ночівля у садочку на півтораметровому ліжку. Зранку знову в черзі, карикатурні орки на дитячих велосипедах та спека, від якої камера втрачає фокус. Останній мерзотний російський блокпост, далі – синьо-жовтий прапор, на титрах грає українська пісня.
«Назад у майбутнє» — короткі жваві кадри міста, героїня трохи губиться. Повертаються персонажі з першої серії, з’являються нові. Життя відчувається інакше: кольори яскравіші, багато саундтреків, що перериваються на повітряну тривогу.
Кадр із ранковим айс-лате на роботі змінюється вечірнім коктейлем. Нарізка ночей у сховищі, тусовок під гуртожитком, невдалих побачень. Нове захоплення: рефлексія, моральні дилеми, неправильні вчинки. Навколо так багато любові й життя. Епізод закінчується пропозицією вступу за обміном.
Бюрократичне пекло – щоранку кава, сигарета й пачка документів. Майже Джармуш. Невчасні почуття, прощальна вечірка, сльози через цей набір кліше. «Кіношний» вибух в останню ніч у місті, Деллюківський фотогенійний вокзал, яскравий рожевий чемодан. Вечір у місті Лева на рівні «Похмілля у Вегасі», туристичні відеолистівки «Євротура». Великий синій автобус із жовтими зірками їде в сутінках.
Серія з субтитрами, геги на моментах мовного бар’єру. Кімната наповнюється затишком, на полицях нові книжки, біля стіни – свіжі картини. Записи екрану з терапії, проходки містом, кадри з соборами на кожному кроці. Гумор на перетині культури і традицій. Пригоди трьох героїнь, кожна з яких сумує по дому.
Різдвяний епізод на Львівщині. Лікування душі й тіла. Нативна реклама Нової Пошти, склейка всіх відправлень подарунків Україною. На фоні дзвін генераторів і незвично довга повітряна тривога. Рудий кіт, котрого полюблять всі глядачі. Роад тріпи областю, український колорит, субтитрів більше немає. Героїня відчуває себе вдома, хоч географічно до нього далеко. Цей сезон не матиме чіткої кінцівки, бо не всі сюжетні арки закриваються під новий рік, життя працює трохи інакше. Єдине, що я знаю точно — сеттінг війни має скоро закінчитись, а спешл про повернення додому і нашу перемогу обов’язково побачить екрани.