Анастасія, 32 роки, м.Костянтинівка
Моє життя завжди було пов'язано з допомогою людям, понад 8 років я працюю у сфері Управління соціального захисту населення, отож мені доводилося частенько зустрічатися з проблемами, які виникали у людей. У 2014 році я була у команді працівників соціального захисту, яка допомогла людям, які були вимушені покинути свої домівки з Донецької області, вчасності з міста Донецьк, та які їхали в іншу частину країни. Ми допомогли цим людям отримати допомогу у вигляді харчових продуктів, засобів першої необхідності, супроводжували до потягів.
Моїм завдання було зустрічати людей на вокзалах та перенаправляти їх у більш безпечне місце. Тому проблеми українців, коли їм треба залишати рідні міста, мені знайомі з 2014 року, тоді ж і почалась війна в моїй країні, у 2014 році.
Кардинально життя змінилося після 24 лютого 2022 року. Я досі пам`ятаю як, разом з усією країною, прокинулась від ударів ракет. Зараз у моїй громаді не затихають ракетні баталії. Через те, що наша громада знаходиться близько до лінії фронту, є люди, чиї оселі постраждали від ракетних обстрілів. Вони потребують найпростіших матеріалів для початкового ремонту своїх осель.
Наразі великою проблемою громади, як і країни в цілому, є часте відключення світла, а у Костянтинівці ще і газопостачання, але попри це громада та волонтери не перестають працювати на благо людей. Я є керівницею волонтерів, гуманітарного штабу "Help me", пріоритетними категоріями для нас є внутрішньо переміщені особи, малозабезпечені люди, діти сироти, родини з маленькими дітьми.
Основною нашою допомогою є харчові продукти, речі першої потреби (у тому числі зимові), підгузки, дитяче харчування. Також ми допомагаємо інформаційним супроводом, а саме розповідаємо де можна знайти та отримати інформацію щодо виплат, бомбосховищ, гуманітарних штабів та центрі. З гордістю можу сказати, що станом на листопад 2022 року допомогу від нашого штабу отримало понад 9000 осіб.
Моя команда складається з дуже відважних, патріотичних та самовідданих людей, я дуже пишаюсь своєю командою. Ми з моєю командою розуміємо, що легко не буде, що найстрашніше та важке нас чекає попереду, але ми не опускаємо руки. Ми готові допомогти своєму народові, своєму місту, відбудовувати його, впроваджувати проєкти щодо молодіжної політики, адже я є секретарем Молодіжної Ради у місті Костянтинівка, а також розвивати інші сфери, які будуть потребувати допомоги.
Я можу сказати, що кожен день це боротьба...боротьба за життя, але я впевнена, що все буде добре. Також я розумію що поки що, на жаль, дуже багато чого не бачила у своїй країні, адже наша країна настільки велика та красива, що має безліч місць, де я ще хочу побувати. Це і захід країни, і південь, і центральна частина. Я хочу відвідати кожен куточок нашої України.
Тому ми будемо працювати надалі, допомагати тим, чим зможемо. Не, тому що це потрібно, а за покликом серця!